Віртуальна перемога Путіна над Америкою

Безпрецедентна відеопрезентація найновіших видів зброї в передвиборчій промові російського президента дасть старт новому витку глобальної гонки озброєнь, вважає Андрій Гурков.

Виступ Володимира Путіна 1 березня 2018 року Виступ Володимира Путіна 1 березня 2018 року

Російські виборці люблять перемоги. Особливо, якщо це перемоги над ненависною Америкою. Перші два президентські терміни Володимира Путіна забезпечили громадянам Росії небачене зростання добробуту, проте до захмарних висот рейтинг глави держави злетів тільки після того, як під час свого третього терміну він завоював Крим. Тим паче, що при цьому він, на переконання багатьох, ще й втер носа Вашингтону.

Наступним видатним досягненням своєї країни та, відповідно, перемогою Путіна (зокрема і над Америкою) росіяни, завдяки невтомній роботі державного телебачення й інших прокремлівських ЗМІ, вважають військову операцію в Сирії. Проте до виборів 18 березня 2018 року президенту Росії неодмінно хотілося потішити своїх виборців чимось новим, свіжим, але  не менш масштабним.

Головний козир перед президентськими виборами

І він зробив блискучий з точки зору внутрішньополітичного піару хід: за два з половиною тижні до виборів оголосив про те, що Росія здобула перемогу над Америкою в сфері озброєнь. Аж 45 хвилин, майже половину своєї головної передвиборчої промови, він присвятив докладній розповіді про новітні російські ракети, підводні безпілотники, бойові лазери та інші системи, здатні подолати американську протиракетну оборону, що фактично позбавляє сенсу існування ПРО США.

Андрій Гурков Андрій Гурков

На велетенських екранах в московському виставковому залі “Манеж” один за іншим показували відеоролики з документальними зйомками і комп’ютерними анімаціями, котрі демонстрували запуск найрізноманітніших ракет, які згодом летять, елегантно обходять перепони і системи перехоплення, і зрештою вражають мішені в океані та за океаном.

Ця віртуальна перемога над Америкою і є, як ми тепер розуміємо, тим головним козирем, за допомогою якого Володимир Путін має намір не просто отримати мандат на четвертий президентський термін, а зробити це тріумфально. На тлі усіх цих грандіозних військово-технічних новинок відчутно потьмяніла перша частина його виступу з обіцянками до середини наступного десятиліття в 1,5 рази збільшити ВВП на душу населення та обов’язково подвоїти витрати на охорону здоров’я, будівництво доріг та розвиток міст.

Чим Росія посилено займалася усі останні роки

Адже це все – благі наміри, плани, довгострокові цілі, до того ж неясно, звідки на всі ці подвоєння візьмуться гроші, оскільки на наріжному питанні фінансування Володимир Путін зупинився на диво коротко, майже побіжно – коли зажадав підвищити ефективність державних видатків та натякнув на підвищення податків. Натомість нова зброя, як запевнив президент, вже реально існує, пройшла всі випробовування, саме зараз надходить у війська (експерти, щоправда, мають сумніви).

Нарешті стало зрозуміло, чим Росія під керівництвом Путіна посилено займалася останні десять-п’ятнадцять років, на що йшла суттєва частина її нафтогазових прибутків, куди кинули найкращі математичні, конструкторські, інженерні сили країни, чому мляво розвивалися цивільні високі технології, погіршувалась охорона здоров’я, втрачали населення провінційні міста та не будувалися дороги.

Оголошення стратегічної переваги

Російський президент у всьому звинувачує американців та їхні системи ПРО. Аргументи США, чому їх слід розгортати, зокрема, поблизу російських кордонів – в Румунії та Польщі, – справді, від самого початку були не надто переконливими. Вашингтон, без сумніву, провокував Москву на кроки у відповідь, але гордий Кремль вирішив за краще, попри слабкість російської економіки, “дати відсіч” замість того, щоб кинути всі дипломатичні зусилля на пошук рішення, яке б стало прийнятним для всіх.

Проте після анексії Криму, захоплення Дебальцево, бомбардування Алеппо та численних кібератак в Америці та Європі повірити у те, що Росія думає винятково про свою оборону, вже дуже складно.

Насправді президент Росії 1 березня 2018 року вперше сповістив весь світ про масштабну російську програму переозброєння. Навіть більше, він заявив, що подібної зброї немає ні в кого в світі. Тобто оголосив про те, що Росія досягла стратегічної переваги.

Четвертий термін під знаком гонки озброєнь

Без відповіді це не залишать. Якщо знаменита промова Путіна в Мюнхені у 2007 році стала передвісником холодної війни між Росією та Заходом, то його теперішню безпрецедентну відео-презентацію в Москві можна сміливо вважати сигналом до нового витка глобальної гонки озброєнь.

DW.COM

Саме глобальної, оскільки відповідь обов’язково надійде не тільки з Вашингтона, якому путінська мультимедійна промова напевно нагадала погрози північнокорейського лідера Ким Чен Ина завдати ракетного удару по території США. Тепер європейським членам НАТО, зокрема й Німеччині, вже точно не уникнути підвищення оборонних витрат щонайменше до 2 відсотків ВВП. Проте відповідь Дональда Трампа може виявитися ще й цілком асиметричною: у нього є і така грізна “зброя” як збільшення видобутку нафти, щоб збити світові ціни на неї і таким чином скоротити валютні прибутки Росії.

Цілком ймовірно, що терміново доозброїтися вирішать, скажімо, Саудівська Аравія та її сунітські союзники, які ворогують з Іраном – традиційним покупцем сучасного російського озброєння. А вона його охоче продає, зокрема ще й Індії, у котрої напружені стосунки з Пакистаном. Та й Китай, якого Володимир Путін назвав стратегічним партнером Росії, нині активно переозброюється і навряд буде байдуже спостерігати за наполегливим військовим посиленнями північного сусіда.

Зараз уже можна не сумніватися: четвертий президентський термін Володимира Путіна пройде під знаком посилення військового протистояння Росії з США і НАТО та в атмосфері глобальної гонки озброєнь. За таких обставин на вирішення всіх тих чудових завдань з підвищення добробуту російського народу, про які йшлося в першій частині передвиборчої промови російського президента, у Москви може просто не залишитися грошей.

Автор: Андрій Гурков, економічний оглядач Deutsche Welle

Цей коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle взагалі.