захистити свою історію та культуру, щоб створити нову перспективу та покращити імідж України

Російська дезінформація не боїться заповнювати прогалини, де інформація відсутня. Більш того, вони кажуть – «все заради перемоги»

До недавнього часу українська культура сприймалася на міжнародному рівні як підгрупа російської культури. Навіть зараз, після того, як Україна мала майже двадцять сім років незалежності та за сотні років історії, українська історія часто представлена як російська. Микола Гоголь, Володимир Великий, Київська Русь, Анна Київська – все це українське, але давно майстерно і по-шахрайському представлено як російське. Історія України була переписана, змінена та інтерпретована протягом багатьох років, щоб вписатися у власний смак та порядок росіян.

Тему російської дезінформації та пропаганди щодо України розглядає у виданні вашингтонського аналітичного центру Atlantic Council Леся Куруц-Ткач з Інституту політичної стратегії STRATPOL в Братиславі.

Це навіть включає сучасні досягнення українців, пише Ткач. Чому, наприклад, на рекламних афішах у Празі виступу української електро-фольк-групи «Онука» описують «російського митця»? Під час турне у Франції, чому слово «Україна» ніде не згадується на плакатах Національного театру опери та балету України, а називають його «російським балетом»?

Що робити Україні, щоб остаточно відірватися від Росії, у тому числі і на культурному фронті?

Важливіші, вагоміші запитання – чому Росія використовує досягнення України як матеріал для просування власної культури? І що робити Україні, щоб остаточно відірватися від Росії, у тому числі і на культурному фронті?, – запитує дослідниця.

Відповідь на ці запитання очевидна. Зі своєю військовою агресією на сході України Росія прагне знищити все українське, не тільки географічно, але й морально і психічно. Повзуча русифікація, яка триває вже сотні років в Україні, пішла на більш високий рівень: знецінення українців в цілому.

Введення таких понять про спільне минуле робить українців сьогодні безлицими. Український артист може змагатися на премію як номінант від Росії, розмивши кордон між двома окремими країнами з різними баченнями майбутнього. Наприклад, восени 2017 року популярний український співак Іван Дорн був номінантом на музичну нагороду MTV Europe Music Awards як представник Росії. А народжений в Україні художник Казимир Малевич давно вже згадується як частина російської когорти – безсумнівно, тому що Україна, ймовірно, пропустить такі «невинні промахи».

Зі своєю військовою агресією на сході України Росія прагне знищити все українське, не тільки географічно, але й морально і психічно

Російська дезінформація не боїться заповнювати прогалини, де інформація відсутня. Більш того, вони кажуть – «все заради перемоги». Проте, у випадку з групою «Онука», співак успішно чинив опір: він відмовився виступити та попросив плакати прибрати.

Росія також успішно використовує технологію, в якій пропаганда поєднує речі, які люди поважають, з тими, які уряд хоче, щоб вони прийняли. Наприклад, вказує Ткач, князь Володимир Великий, який, згідно з російською пропагандою, був «всеросійським князем» і «заклав основи створення єдиної російської нації і фактично проклав шлях для побудови сильної централізованої російської держави». На початку 2015 року Москва навіть встановила 25-метровий пам’ятник Володимиру Великому. Той факт, що київський князь не мав нічого спільного з Москвою, не має значення. Велич, пафос та розповіді про історичну спадщину набагато важливіші, – пише Ткач.

Ця технологія була використана ще раз нещодавно у випадку Національної опери та балету України, коли вона здійснювала турне Францією у лютому 2018 року. Але тут також працювала увага українців. Незважаючи на те, що написи на плакатах не були змінені, українська громада написала відкритий лист, що був опублікований виданням «Тиждень», керівництву театру та міністру культури, щоб ще раз підкреслити, що українці повинні бути представлені як українці, а не росіяни, білоруси чи поляки.

Україна, яка постійно захищає себе, спростовує брехню і в результаті сприймається більш негативно

Який висновок ми можемо зробити з цих прикладів? Росія використовує інформацію гнучко. Тобто, її уряд і народ дозволяють, щоб щось українське розглядати як російське, але якщо хтось стверджує, що це належить Україні, Росія не сперечатиметься. Зрештою, згідно з російською пропагандою: «Ми – братські народи з спільним минулим, сьогоденням та майбутнім». Очевидно, що такий узагальнений підхід до інформації спрямований на замішання та відволікання.

Отже, Україна, яка постійно захищає себе, спростовує брехню, і в результаті, вважає дослідниця Ткач, сприймається більш негативно. Хороший приклад – референдум у Голландії щодо Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом в 2016 році. Незважаючи на те, що Україна відверто і правдиво говорила про своє прагнення до демократичних перетворень, країна була представлена як корумпована країна, яка зазнала невдачі, і ця пропаганда перемогла, і референдум провалився.

Українці повинні намагатися захистити свою історію та культуру, щоб створити нову перспективу та покращити імідж України в іноземних ЗМІ

Чому? Бо, як вважає Леся Куруц-Ткач, пропаганду подолати не можливо. Все ж, українці повинні намагатися захистити свою історію та культуру, щоб створити нову перспективу та покращити імідж України в іноземних ЗМІ та на важливих подіях. Хорошим прикладом цього був майданчик «Український дім» на щорічному економічному форумі у Давосі в Швейцарії.-https://ukrainian.voanews.com/a/ukrayina-ckradena-istoriya-kultura/4272644.html

Українці повинні бути добре поінформовані про свою історію та знати досягнення своїх співвітчизників, щоб вони не боялись протиставити дезінформації. Росія щедро засіяла насінням інформаційне поле. Пора перевірити, чи їх твердження вірні, чи ні. Якщо ні, то маємо відповісти – пише Леся Куруц-Ткач у виданні Atlantic Council – маємо спростовувати брехню і пропагувати та обстоювати правду.